Благодійна організація є недержавною організацією, створеною для здійснення благодійної діяльності. Метою організації є реалізація цільових програм соціальної підтримки різних категорій населення, сприяння розвитку науки та освіти, підтримка культури та мистецтва, охорона здоров’я та пропаганда здорового способу життя, захист навколишнього середовища.
H3. Підзаголовок
Міжнародна класифікація неприбуткових організацій виділяє благодійні організації в окрему групу, до якої входять:
- фонди, що надають гранти (у тому числі приватні, корпоративні, комунальні та державні);
- організації, які заохочують волонтерську діяльність (включаючи набір, навчання та розподіл волонтерів);
- організації збору пожертвувань, у тому числі лотерей.
H4. Підзаголовок
Пронумеруємо все однаково:
- фонди, що надають гранти (в тому числі приватні, корпоративні, комунальні та державні);
- організації, які заохочують волонтерську діяльність (включаючи набір, навчання та розподіл волонтерів);
- організації збору пожертвувань, у тому числі лотерей.
H5. Підзаголовок у тексті
Зародження організованої благодійності в Європі (в тому числі і в Україні) зазвичай пов’язують з діяльністю монастирів.
H6. Підзаголовок у тексті
Після хрещення Русі в 996 році князь Володимир зробив благодійність бідним офіційним обов’язком священства. Було введено десятину для фінансування монастирів, церков і лікарень, і вони протягом століть залишалися відповідальними за надання допомоги бідним.
Подібна ситуація склалася і в інших європейських країнах: в Англії богадільнями керували переважно монастирі, починаючи з указу саксонського короля Ательстана, датованого тим же століттям, про заснування такого закладу в Йорку (і, можливо, перед ним); до середини XVI століття в Англії налічувалося близько 800 богаділень і лікарень, але після розпуску монастирів уціліли лише деякі, які мали стати світськими організаціями.
Велика депресія показала неспроможність існуючих благодійних організацій впоратися з безпрецедентним падінням добробуту суспільства. Зокрема, у Сполучених Штатах невдачею закінчилися спроби адміністрації Гувера та першого кабінету Рузвельта вирішити проблему за допомогою добровільних товариств попереднього покоління, що призвело до прийняття політики Нового курсу з його масові громадські роботи та податкова реформа, покликані перерозподілити надлишкові доходи найбагатшої верстви населення
